Мой дед квотербек — Артикуляция

Выпуск №13

Обречённость

как-то ещё в школе
мы с Бурым взяли боксёрские перчатки и лапы
и пошли в парк Шевченко

я с трудом уговорил его
ведь ему не слишком хотелось напрягаться

он держал лапы
а я бил со всей дури

вдруг из кустов
словно эксгибиционист
вышел коренастый дядя бомжеватой внешности
и как сказал

— когда-то я тоже был боксёром
пока не надыбал будущую жену
а потом родилась дочка
короче эти бабы испортили мне всю жизнь

прикурил приму и исчез где-то между акаций

после его слов я почувствовал
как каждый удар становился слабее
неакцентированным и каким-то вялым
как будто из чащи вышла сама безнадёга
с токсичной аурой перегара

и тогда я снял рукавицы
а Бурый лапы
и мы пошли неторопливо

к девчонкам

* * *

это как-то ужасно странно
что ты можешь читать только ограниченное время

лет пятьдесят, семьдесят
а может и тридцать

например гроздья гнева
можешь и не успеть прочитать

почему именно гроздья гнева
ты ж их только купил в чёрную пятницу

почему например не дети полуночи
они уже несколько лет ждут своей очереди

почему например не музей невинности
который ты так и не дочитал за два года
ведь он такой скучный и длинный
как турецкая песня про любовь

сколько книг отмерено
прокукуй недочитанный чёрный лебедь

Мой дед квотербек

Посмотрел фильм «Самородок»
и вытесал бейсбольную биту
из ветки осины —
и гонял ею мух.

Потом пересмотрел «Крокодила Данди»
и выстругал огромный нож
из лещины —
и рубил им чертополох.

Потом посмотрел «Руди»
и сделал мяч для американского футбола
из дырявого волейбольного мяча,
и под палящим солнцем
швырял в копну сена…

…пока сельские дети
собирали жуков на грядке.

Баба говорила, что я лентяй.
А дед ничего не говорил.
Ведь он в прошлой жизни был квотербеком
и, как и Руди, играл за Университет Нотр-Дам.
Я видел это в его глазах,
когда он хитро щурился,
закуривая после кружки медовухи.

утром 30-го

утром 30-го ноября я проснулся и сразу включил телевизор
посмотрел как мутузят людей и поехал на Майдан
но встретил там лишь мужчину в казацком наряде
которого видел в ночном сюжете
он хромал и плакал после избиения
и мне захотелось что-нибудь ему подарить
но у меня ничего не было
кроме книжки стихов Анны Малигон «Покинутым кораблям»
недочитанной
я отдал её мужчине и он пошёл куда-то прихрамывая
и ветер трепал на нём оборванные клочья свитки
как ветрила
покинутого
ко
ра
бля

любовь не прививалась

ты будешь учиться на автослесаря
сказала мать
и принесла несколько автомобильных
глянцевых журналов
чтобы привить любовь к машинам
но любовь всё не прививалась
и тогда мать договорилась с какими-то мужиками
чтобы я приходил к ним в гараж
и смотрел как они ремонтируют свою развалюху
и я даже один раз пошёл и посмотрел
минут пятнадцать
на большее меня не хватило
потому что любовь всё не прививалась
и тогда я сказал матери
мам сердцу не прикажешь
силою не будешь милою
нельзя нелюбимую любить
стреноженным конём не поедешь
силой колодец копать воды не пить
не помогут и чары если кто-то не пара
мы не созданы друг для друга мам
я и машины
машины и я
и тогда мать ответила
хорошо
будешь мастером производственного обучения
а что
подумал я
звучит неплохо
тем более что я и так почти мастер
первый разряд по боксу и коричневый пояс по карате
но как же любовь?

а любовь всё не прививалась
лучше б купила мне playboy

кожанка

— ну что чувак допизделся?
говорит старшеклассник
— там Лось хочет с тобой выйти
за гаражи

гоняли мы в футбол на стадионе
и вдруг сцепились
пока вмешались его дружбаны
я успел «подкрасить» ему правый глаз
а потом они втроём меня избили

но это не помешало мне красочно
расписать
что случилось с его лосиной мордой
как я в прыжке с разворота…
как Брюс Ли в фильме «Остров дракона»
как Жан-Клод в фильме «Уличный боец»
как Тайсон в бою против Холифилда
— это когда он ухо откусил?
— за минуту до этого

до Лося рассказы дошли очень быстро
как мой кулак до его циферблата

после обеда
на большой перемене
захожу за гаражи —
а там народу уже
как в Madison Square Garden
кричат и улюлюкают
как обезьяны

всё началось без церемоний и объявлений
никаких тебе ladies and gentlemen
Let’s get ready to rumble¹
я даже не успел сбросить отцовскую кожанку —
она как раз стала мне в пору
и я её впервые втихаря надел в школу

и когда я поднимался с земли
и в голове понемногу рассветало
и кто-то сказал
— Серёга с пабедой!
(я не сразу догнал это не ко мне
что Лося зовут так же) —
кто-то шепнул мне на ухо:
на спине у тебя огромная дыра
в моей кожанке
то есть отцовской
бляха бляха отцовской

я шёл на урок и думал о том
как тайное становится явным
и я снова огребу
в третий раз за два дня

жесть
в третий раз за два дня

======================

Оригиналы:

приреченість

якось ще в школі
ми з Бурим взяли боксерські рукавички й лапи
та пішли в парк Шевченка

я леве вмовив його
адже він не надто хотів напружуватися

він тримав лапи
а я гамселив з усієї дурі

раптом із кущів
немов якийсь ексгібіціоніст
вийшов кремезний дядько бомжуватої зовнішності
та й каже

— колись я теж був боксером
поки не зустрів свою майбутню дружину
а потім народилась донька
коротше ці баби зіпсували мені все життя

підкурив приму й зник десь між акацій

і після його слів я відчув
як кожен удар стає слабшим
неакцентованим і навіть кволим
немов із хащ щойно вийшла сама зневіра
з токсичною аурою перегару

і тоді я зняв рукавиці
а Бурий лапи
й ми пішли поволеньки

до дівчат

* * *

це якось жахливо дивно
що ти можеш читати лише обмежений час

років п’ятдесят, сімдесят,
а може й тридцять

наприклад грона гніву
можеш і не встигнути прочитать

чому саме грона гніву
ти ж їх тільки-но купив у чорну п’ятницю

чому наприклад не опівнічні діти
які вже кілька років чекають своєї черги

чому наприклад не музей невинності
який ти так і не дочитав за два роки
адже він такий нудний і довгий
як турецька пісня про любов

скільки книжок відмірено
прокуй недочитаний чорний лебедю

Мій дід квотербек

Подивився кіно «Самородок»
і витесав бейсбольну биту
з гілки осики
й ганяв нею мух.

Потім переглянув «Крокодила Данді»
й вистругав велетенського ножа
з ліщини
й рубав ним будяки.

Потім подивився «Руді»
й зробив м’яча для американського футболу
з пробитого волейбольного
й під розпеченим сонцем
жбурляв його в копицю сіна…

…поки сільські діти
визбирували жуків на грядці.

Баба казала, що я ледащо.
А дід нічого не казав.
Адже був у минулому житті квотербеком
і, як Руді, грав за Університет Нотр-Дам.
Я бачив це по його очах,
коли він хитро мружився,
підкурюючи після кухлика медовухи.

вранці 30-го

вранці 30-го листопада я прокинувся й одразу увімкнув телевізор
побачив як гамселять людей і поїхав на Майдан
але зустрів там лише чоловіка в козацькому вбранні
якого бачив у нічному сюжеті
він шкутильгав і плакав після побиття
і мені захотілося йому щось подарувати
але я нічого не мав
окрім поетичної збірки Анни Малігон «Покинутим кораблям»
недочитаної
я віддав її чоловікові й він пішов кудись накульгуючи
й вітер тріпав на ньому обірвані клаптики свитки
мов вітрила
покинутого
ко
      ра
            бля

любов не прищеплювалася

ти будеш вчитися на автослюсаря
сказала мати
і принесла мені кілька автомобільних
глянцевих журналів
щоб прищепити любов до машин
але любов усе не прищеплювалася
і тоді мати домовилася з якимись дядьками
щоб я приходив до них у гараж
і дивився як вони ремонтують свою розвалюху
і я навіть один раз пішов і подивився
хвилин п’ятнадцять
на довше мене не вистачило
бо любов все не прищеплювалася
і тоді я сказав матері
мам серцю не накажеш
силою не будеш милою
не можна нелюба любити
силуваним конем не поїдеш
силою колодязь копати води не пити
не поможуть і чари як хто кому не до пари
ми не створені одне для одного мам
я і машини
машини і я
і тоді мати відповіла
добре
будеш майстром із виробничого навчання
а що
подумав я
звучить непогано
тим більше я і так майже майстер
перший розряд із боксу й коричневий пояс із карате
але як же любов?

любов все не прищеплювалася
краще б купила мені playboy

шкірянка

— ну що чувак допиздівся?
каже один старшокласник
— там Лось хоче з тобою вийти
за гаражі

ганяли ми у футбол на стадіоні
й раптом зчепилися
поки втрутилися його дружбани
я встиг підфарбувати йому праве око
а потім вони мене втрьох віддухопелили

але це не завадило мені мальовничо
описувати
що сталося з його лосячою мордою
як я у стрибку з розвороту…
як Брюс Лі у фільмі «Острів дракона»
як Жан-Клод Ван Дам у фільмі «Вуличний боєць»
як Тайсон у бою проти Холіфілда
— це коли він вухо відкусив?
— саме так за хвилину до того

до Лося оповідки дійшли дуже швидко
як мій кулак до його фізіономії

після їдальні
на великій перерві
заходжу за гаражі
а там народу вже
як у Madison Square Garden
і всі кричать і улюлюкають
наче мавпи

все почалося без церемоній і оголошень
жодних тобі ladies and gentlemen
Let’s get ready to rumble
я навіть не встиг скинути батькову шкірянку
що якраз стала мені в пору
і яку я вперше нишком одягнув у школу

і коли я вже підводився із землі
й у голові по-троху розвиднювалося
і чув як хтось казав
— Сєрьога с пабєдай
усвідомлюючи що це не до мене
і що Лося звати так само
хтось шепнув мені на вушко
що на спині в мене величезна дірка
у моїй шкірянці
тобто батьковій
бляха тобто батьковій

ішов я собі на урок і думав про те
як усе таємне стає явним
і що знову вигребу
втретє за два дні

бляха
втретє за два дні

____________________________

¹ Традиционная фраза Майкла Баффера перед началом боксёрского поединка.