Выпуск №2
Автор: Заза Пауалишвили
теперь я знаю
поэзия пахнет рыбой
год 2012
пётр
иди за мной
ибо
поэзия пахнет рыбой
словно жена рыбака
вернувшегося домой
поэзия пахнет
часто не духами
мазутом
будто женщина
которую когда-то любил механик
поэзия пахнет алкоголем
который
посмел выдыхать на неё я
поэзия пахнет женщиной
часто словами
которые говорит та
кто имеет право на мою постель
кто может лечь в мою постель
она пахнет женщиной так
как ею пахнут
мои руки
которые касались её
за миг до этих строк
за год до этих строк
за вечность до всего этого
пётр
иди за мной
Бог любит тебя
следы Господа
год 2012
смерть подстерегает тебя
улыбается в зеркале
свисая с потолка
капает синей слюной
распахивает двери
приглашает
войди
объятия раскрыты
заходи в дом
живи в вещах
растворяйся в окнах
сползай со стен плесенью
только не не рви сердце
на старых поседевших иконах
сидит Господь
держит руки над твоим челом
оставляя следы
СЛАВА КПСС
год 2012
держи вора
кричит город
увенчанный гербарием из гербов
гонится за славой
эпохе
орудий труда
меркнущих на угасающих звездах
слава клал
слава не признаёт орудий труда
слава не признаёт труда
только и делает что кричит ХРЕН вам
только и делает что кричит ХРЕН вам
только и делает что кричит ХРЕН вам
и крадет еду в магазинах
так беги беги слава
по прозвищу КПСС
беги
ищи родину
и вспоминай
как когда-то
хотел гонять на велосипеде
вечность
год 2011
когда все заполняет темнота
и ночь
становится настолько непрозрачной
что ни один глаз
ни одного живого существа
не замечает
как где-то
глубоко-глубоко
на самом дне темноты
под еле различимую игру скрипки
засыпают бабочки
размеренно и спокойно дыша
в розовые простыни
на землю приходит вечность
ты
год 2011
ты не приходишь в мои сны
ты не приходишь на мой день рождения
ты не приходишь на кофе
ты не приходишь на пиво
ты не приходишь вынести мусор
ты не приходишь поздороваться
ты не приходишь на смерть моих друзей
ты не приходишь попрощаться
ты не приходишь
ты не появляешься
тебя нет
регина ольсен
год 2011
да ну его на хрен
да ну его на хрен
повторяешь ты настолько серьезно
что я начинаю верить
часто
лишь стихи
держат на плаву
особенно чужие
это постоянная съемка событий
незнакомых лиц
только свет и тень
только слова и изображения
откладывать больше нельзя
говоришь ты
и в этот момент я спрашиваю
почему невозможно
остановить эту музыку
прямо сейчас
нажав
стоп?
и в этот момент
я знаю ответ
она всюду
она протекает между пальцев
она вжимается в кожу
она настолько глубоко
что я чувствую её
каждой клеткой своего тела
и особенно руками
да ну его на хрен
да ну его на хрен
монотонно повторяешь ты
и я в конце концов тебе верю
кладбище затонувших кораблей
год 2011
кладбище затонувших кораблей
огибаю оставляя позади
осенний ветер и дождь
и хриплый женский голос
голос звучит
голос должен звучать
ладони мерзнут (четко играя свою роль)
холодный дождь
трудно отыскать то что не ищешь
и невозможно наоборот
кажется этот ветер северный
кажется это одно из северных морей
эта острая боль из глубин горла
этот зажатый между легкими крик
ничто не сравнится с водой
падающей с неба
так разрывай гортани тишиной
и говори слова
говори слова
говори слова
окутана
желтой ноябрьской листвой
год 2011
ты спешишь
ветер ерошит твои волосы
разбрасывает вокруг
(отрывает от тебя
швыряет в прохожих
швыряет в машины)
теперь они не подчиняются гравитации
как не подчиняются ей твои мысли
теперь они не подчиняются тебе
(словно когда-нибудь подчинялись)
кажется секунда
и ты вот-вот победишь
вырвешься из его цепких пальцев
ещё миг и становится ясно
он твой спутник
окутана желтой ноябрьской листвой
ты спешишь
и прохожие смотрят тебе вслед
письмо № __
год 2010 а.б.
в этой дыре что названа временем
ты будешь деревом
я буду тем
что подтачивает твои корни
ты знаешь
когда сигареты не спасают
лицемерию нет предела
и только тщеславный самоубийца
положит этому конец
если войдет в камыши
но не я
я слишком слаб
я хочу видеть тебя
стоящей над пропастью
и смотрящей вниз
это конец
и он будет настоящим
когда-то мне говорили
что конец это начало
я думаю наоборот
по ту сторону лицемерия
не имеющего границ
поздороваюсь с тобой словом
привет
Пер. с укр. Владимира Коркунова
===========================
ОРИГИНАЛЫ
тепер я знаю
поезія пахне рибою
рік 2012
петре
іди за мною
бо
поезія пахне рибою
ніби жінка рибалки
що повернувся додому
поезія пахне
часто не парфумом
мазутом
ніби жінка
яку колись любив механік
поезія пахне алкоголем
який
посмів видихати на неї я
поезія пахне жінкою
часто словами
котрі говорить та
що має право на моє ліжко
що може лягати у моє ліжко
вона пахне жінкою так
як нею пахнуть
мої руки
які торкалися її
за мить до цих рядків
за рік до цих рядків
за вічність до цього всього
петре
йди за мною
Бог любить тебе
сліди Господа
рік 2012
смерть чатує на тебе
посміхається у дзеркалі
звисаючи зі стелі
скрапує синьою слиною
відчиняє двері
запрошує
увійди
обійми розкрито
заходь у будинок
живи у речах
розчиняйся у вікнах
сповзай зі стін пліснявою
тільки не край серця
на старих посивілих іконах
сидить Господь
тримає руки над твоїм чолом
і залишає сліди
СЛАВА КПСС
рік 2012
тримай злодія
кричить місто
увінчане гербарієм із гербів
женеться за славою
епосі
знарядь праці
що тьмяніють на згасаючих зірках
слава клав
слава не визнає знарядь праці
слава не визнає праці
тільки й робить що кричить ХРІН вам
тільки й робить що кричить ХРІН вам
тільки й робить що кричить ХРІН вам
і краде їжу в магазинах
тож біжи біжи слава
на прізвисько КПСС
тікай
шукай свою вітчизну
і згадуй
як колись
ти хотів їздити на велосипеді
вічність
рік 2011
коли все заповнює темрява
і ніч
стає така непрозора
що жодне око
жодної живої істоти
не помічає
як десь
дуже-дуже глибоко
на самому її дні
під ледь чутну гру скрипки
засинають метелики
повільно й безпечно дихаючи
у свої рожеві простирадла
на землю приходить вічність
ти
рік 2011
ти не приходиш у мої сни
ти не приходиш на мій день народження
ти не приходиш на каву
ти не приходиш на пиво
ти не приходиш винести сміття
ти не приходиш привітатися
ти не приходиш на смерть моїх друзів
ти не приходиш попрощатися
ти не приходиш
ти не з’являєшся
тебе немає
реґіна ольсен
рік 2011
та ну його на хрін
та ну його на хрін
повторюєш ти настільки серйозно
що я починаю вірити
часто
лише вірші
тримають на плаву
особливо чужі
це постійне фільмування подій
незнайомих облич
тільки світло і тінь
тільки слова і зображення
відкладати більше не можна
говориш ти
і в цей момент я запитую
чому неможливо
зупинити цю музику
просто зараз
натиснувши
стоп?
і в той самий момент
я знаю відповідь
вона всюди
вона протікає між моїх пальців
вона втискається в мою шкіру
вона настільки глибоко
що я відчуваю її
кожною клітиною свого тіла
і чомусь особливо руками
та ну його на хрін
та ну його на хрін
монотонно повторюєш ти
і я врешті тобі вірю
кладовище
затонулих кораблів…
рік 2011
кладовище затонулих кораблів
поволі минаю тебе
осінній вітер і дощ
і хриплий жіночий голос
голос звучить
голос має звучати
долоні мерзнуть (чітко граючи свою роль)
холодний дощ
важко знаходити те чого не шукаєш
і неможливо навпаки
здається цей вітер північний
здається це одне із північних морів
цей гострий біль із глибини горла
цей затиснутий між легень крик
ніщо не зрівняється з водою
яка падає з неба
так розривай гортані тишею
і говори слова
говори слова
говори слова
огорнута жовтим
листопадовим листям
рік 2011
ти поспішаєш
вітер куйовдить твоє волосся
розкидає навколо
(відриває від тебе
жбурляє в перехожих
жбурляє в автівки)
тепер воно не підкорюється гравітації
як не підкорюються їй твої думки
тепер воно не підкорюється тобі
(ніби коли-небудь корилось)
секунду здається
що ти от-от переможеш
вирвешся із його цупких пальців
іще мить і стає ясно
він твій супутник
огорнута жовтим листопадовим листям
ти поспішаєш
і перехожі дивляться тобі услід
лист № __
рік 2010
а.б.
у цій дірі що названа часом
ти будеш деревом
я буду тим
що підточує твоє коріння
ти знаєш
коли сигарети не рятують
лицемірству немає меж
і тільки пихатий самогубець
покладе цьому край
якщо дістанеться очерету
але ж не я
я надто слабкий
я хочу бачити тебе
такою
що стоїть
над прірвою
і дивиться вниз
це кінець
і він буде справжнім
колись мені говорили
що кінець це початок
я думаю навпаки
а. б.по той бік лицемірства
що не має меж
привітаюсь із тобою словом
привіт